Поняття пункту пропуску та зони митного контролю

Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю визначено постановою КМУ від 18.08.2010 р. № 751.

Під пунктом пропуску розуміють спеціально виділену територію на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і товарів.

У разі виникнення потреби у створенні умов для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю осіб, транспортних засобів, використання розвантажувально-навантажувальної та іншої спеціалізованої техніки, застосування технічних і спеціальних засобів митного контролю, використання яких у пунктах пропуску обмежене або неможливе, на території окремих залізничних станцій, аеропортів, морських і річкових портів за рішенням Кабінету Міністрів України, можуть створюватися пункти контролю.

Пункти пропуску класифікуються:

1) за категоріями – міжнародні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів будь-яких держав а також осіб без громадянства); міждержавні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів України та суміжної держави); місцеві (пропуск через державний кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних районах, і транспортних засобів, що їм належать);

2) за видами сполучення – для автомобільного, залізничного, морського, пішохідного, повітряного, паромного і річкового;

3) за характером транспортних перевезень – пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські; для окремих видів транспортних засобів (військових кораблів, морських та річкових суден);

4) за режимом функціонування – постійні, тимчасові;

5) за часом роботи – цілодобові і такі, що працюють у визначений час.

З метою забезпечення здійснення органами доходів та зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов’язаних із виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територія морських та річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях, і на територіях підприємств, вільних митних зон, складів тимчасового зберігання створюються зони митного контролю.



Зона митного контролю - місце, визначене органами доходів і зборів в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні формальності.

Зони митного контролю створюються органами доходів і зборів:

- у межах пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон;

- у межах прикордонної смуги на державному кордоні;

- у морських та річкових портах, аеропортах, залізничних станціях;

- на територіях підприємств;

- на територіях спеціальних митних зон;

- на територіях митних постів, підрозділів митного оформлення органів доходів і зборів.

Для здійснення заходів митного контролю, інфраструктура зони митного контролю, як правило, потребує наявності таких основних елементів:

• службові приміщення для працівників митниці;

• місця для розвантаження, перевантаження та навантаження вантажів;

• місце для проведення митного огляду з наявністю технічних засобів контролю;

• майданчик для стоянки транспортних засобів;

• склади тимчасового зберігання (у випадку зміни транспорту або непрямого перевантаження);

• майданчик для стоянки затриманих транспортних засобів;

• відповідну інфраструктуру транспортного руху (залізничні колії, автомобільні дороги тощо) або пасажиропотоку («зелений» та «червоний» коридори) тощо.

Зони митного контролю за режимом функціонування можуть бути постійними, тимчасовими або зонами одноразового здійснення митного контролюю.

Постійні зони митного контролю створюються в місцях розташування підрозділів органів доходів та зборів, у яких постійно здійснюються митні процедури, та у місцях, у яких перебувають товари під митним контролем.

Тимчасові зони митного контролю створюються у разі, коли необхідно систематично здійснювати митні процедури на одній і тій же самій території.

2.5. Метод і методичні прийоми контролю при перетині митного кордону

Метод – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються.

Метод митного контролю – це сукупність способів і прийомів, що використовуються органами доходів і зборів для перевірки товарів, транспортних засобів та осіб, які перетинають митний кордон України з метою забезпечення додержання норм МКУ, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи

Метод митного контролю у здійсненні своїх функцій характеризується використанням як фактичного, так і документального методів контролю.

До фактичних методів митного контролю належать:

- інвентаризація

- контрольні заміри робіт

- вибіркові і суцільні спостереження

- огляд

- хіміко-технологічний контроль

- експертизи.

До документальних методів митного контролю відносять:

- арифметична перевірка (підрахунок)

- нормативно-правова перевірка (перевірка даних, відображених у документах щодо їх законності)

- формальна перевірка (повнота і правильність заповнення реквізитів, достовірність підписів)

- зустрічна перевірка (запити до інших підприємств та організацій)

Методи митного контролю залежать від форми участі у здійсненні митного контролю на території України митних органів іноземних держав:

• односторонній митний контроль (митний огляд здійснюється тільки органами однієї країни);

• двосторонній митний контроль (митний огляд здійснюється митними органами кожної країни самостійно);

• спільний митний контроль (митний огляд здійсню­ється одночасно митними органами сусідніх держав.

2.6. Технічні засоби митного контролю

Технічні засоби митного контролю – це спеціальні прилади, установки, апарати, детектори, аналізатори, інструменти та інші технічні пристосування, які застосовуються посадовими особами органів доходів та зборів при проведенні митного контролю з метою забезпечення вимог законодавства України про митну справу.

Технічні засоби митного контролю можна розподілити на пошукові засоби, засоби ідентифікації та засоби аудіовізуального контролю.

Оперативна діяльність митних установ, організаційна побудова технологічних ліній митного контролю, із врахуванням специфіки роботи окремих установ та дільниць, передбачає застосування технічних засобів для розв’язання таких задач:

• перевірка істинності документів та атрибутів митного забезпечення (інтроскопи, металошукачі, оглядові щупи, пошукові засоби візуального контролю: ендоскопи, техноскопи, бороскопи):

• митних документів;

• митних пломб і замків;

• контроль об’єктів перевезень, пошук і виявлення предметів контрабанди:

• візуальний контроль об’єкта ззовні і зсередини;

• контроль важкодоступних місць в об’єкті;

• пошук зброї, боєприпасів, інших металевих предметів;

• пошук наркотичних речовин;

• пошук хімічно шкідливих речовин;

• ідентифікація об’єктів:

• ідентифікація дорогоцінних металів у виробах;

• ідентифікація коштовних каменів;

• ідентифікація наркотичних речовин;

• ідентифікація хімічних речовин;

• ідентифікація грошових знаків, цінних паперів;

• забезпечення дізнання та документування у справах про контрабанду:

• виявлення та закріплення речових доказів;

• фотовідеодокументування місць і способів приховування предметів;

• оперативний звукозапис показань осіб у справах про контрабанду;

• контроль носіїв інформації:

• контроль носіїв аудіоінформації;

• контроль носіїв відеоінформації;

• контроль інформації на фото- та кіноплівках;

• контроль носіїв інформації для ЕОМ;

• знищення інформації недозволеної до перемі­щення через митний кордон;

• візуальне спостереження оперативної обстановки в зонах митного контролю:

• візуальне спостереження і документування обстановки внутрішніх митних зон;

• візуальне спостереження і документування обстановки митних територій;

• забезпечення оперативного управління процесом митного контролю:

• забезпечення оперативних працівників засобами зв’язку;

• забезпечення установ засобами стаціонарного зв’язку;

• забезпечення установ засобами мобільного зв’язку;

- забезпечення засобами факсимільного і комп’ютерного зв’язку.


7247411896773656.html
7247568439417355.html

7247411896773656.html
7247568439417355.html
    PR.RU™