Перша медична допомога при переломах кісток

Переломом називається часткове або повне порушення цілості кістки. Залежно від походження переломи поділяють на природжені й набуті.

Природжені переломи виникають у внутрішньочеревному періоді розвитку і є результатом неповноцінності кісткового скелета плоду. Виділяють акушерські переломи, що є наслід­ком родової травми.

Набуті переломи бувають травматичні (механічні) й патологічні.

Патологічні переломи виникають найчастіше внаслідок розвитку в кістці метастазу злоякісної пухлини, ураження туберкульозом або остеомієлітом, вони з'являються іноді після незнач­ної травми.

Травматичні (механічні) переломи виникають під впли­вом механічних факторів під час падіння, від ударів, здавлюван­ня, згинання кісток та інших травм.

Переломи називають відкритими, якщо порушена цілість шкіри, і закритими, якщо вона збережена. Відкриті переломи дуже небезпечні, оскільки існує загроза попадання інфекції. Близько 80 % усіх переломів становлять переломи кінцівок. З переломів довгих трубчастих кісток виділяють діафізарні, епіфізарні й метафізарні.

Залежно від механізму розрізняють переломи при здавлюван­ні або стисканні кістки по осі (наприклад, компресійні переломи хребта), переломи при згинанні, скручуванні (гвинтоподібні), від­ривні, вбиті, тріщини, що виникають при ушкодженнях плоских кісток (черепа, лопатки). Залежно від ступеня еластичності кіст­кової тканини переломи бувають повні і неповні. Розрізняють також поперечні, повздовжні, косі й гвинтоподібні або спіральні види переломів.

Вогнепальні переломи характеризуються значним руйну­ванням кістки і тканин, що її оточують. Розриви м'язів нерідко супроводжуються ушкодженням великих судин і нервів. Ці переломи здебільшого бувають багатоосколковими, часто спричинюють значні дефекти кістки. Найпоширеніші вогнестрільні переломи кісток кінцівок.

Основні симптоми переломів: деформація, патологічна рухомість і крепітація (кістковий хруст), біль, порушення функцій ушкодженої кінцівки. При відкритих переломах - порушення цілості шкірних покривів або слизових оболонок та наявність уламків у рані.



Найбільш небезпечні при переломах травматичний шок, гостра крововтрата, ушкодження життєвих органів (серця, легень, нирок, печінки, мозку) і жирова емболія.

Перша медична допомога при переломах полягає в зменшенні болю й створенні спокою ушкодженої кінцівки. При відкритих переломах потрібно спинити кровотечу і попередити вторинне ін­фікування рани. З метою зменшення болю внутрішньом’язово ввести ненаркотичні анальгетики. Якщо наявна рана, то на неї накласти асептичну пов'язку. Кісткові уламки, що виступають, не можна запихати в рану. При відкритих переломах з артеріаль­ною кровотечею накласти кровоспинний джгут. Дуже важливим моментом при закритих і відкритих переломах є створення неру­хомості кісткових уламків шляхом іммобілізації. Іммобілізацію застосовують при переломах кісток, ушкодженнях суглобів, нервів, великих ушкодженнях м'яких тканин, пораненні великих су­дин та опіках великої площини.

Транспортну іммобілізацію здійснюють за допомогою стандартних та імпровізованих шин. До стандартних транспортних шин належать дротяна шина Крамера (рис. 28,29.;буває двох розмірів — 120х10 і 80x10 см) зі стального дроту, яка має форму драбини; сітчаста шина, виготовлена з м'якого тонкого дроту; фанерні ши­ни, виготовлені з тонкої фанери (використовують для іммобіліза­ції верхніх і нижніх кінцівок): дерев'яна шина Дітеріхса(рис. 34), яку застосовують для фіксації перелому стегна й при ушкодженні кульшового суглоба; пластмасові шини різних розмірів і пневма­тичні шини. Імпровізовані шини — це такі, які можна виготови­ти з підручного матеріалу (палиці, парасолі, дошки, картону, лиж тощо). Можна також прибинтувати верхню кінцівку до тулуба,а нижню до здорової ноги (автоіммобілізація).

Основні принципи транспортної іммобілізації:

- шина обов'язково повинна захоплювати два суглоби (вище і нижче перелому), а деколи і три (при переломах стегна, плеча);

- при іммобілізації кінцівки потрібно, по змозі надати їй фізіологічне положення (якщо це не можливо, то таке положення, при якому кінцівка найменше травмується);

- при відкритих переломах не можна запихати уламки у рану, треба накласти стерильну пов'язку і фіксувати кінцівку транспортною шиною у такому положенні, в якому вона перебувала в момент ушкодження;

- транспортні шини накладають, як правило, поверх одягу і взуття;

- якщо при відкритому переломі наявна артеріальна кровотеча, то на кінцівку накладають джгут, стерильну пов'язку і проводять транспортну іммобілізацію;

- перед накладанням шин на оголене тіло їх потрібно спочатку обгорнути ватою і бинтом і лише після того проводити транспорт­ну іммобілізацію;

- іммобілізуючу шину фіксують до кінцівки бинтами, спочатку над місцем перелому, а потім від пальців до основи кінцівки;

- при перекладанні потерпілого з ношів ушкоджену кінців­ку треба підтримувати так, щоб вона не рухалася;

- слід пам'ятати, що неправильно виконана транспортна іммо­білізація може спричинити додаткову травматизацію, закритий перелом може перейти у відкритий.

Переломи ребер становлять 10—15% усіх переломів. їх поділяють на повні й неповні (тріщини, піднадкісничні переломи), поодинокі й множинні, зі зміщенням і без зміщення улам­ків. Прямі переломи виникають під час дії травмувального фак­тора на обмежену ділянку грудей, непрямі — далі від місця прикладання травмувального агента в результаті здавлювання грудної клітки. Унаслідок здавлювання по діагоналі часто виникають подвійні або потрійні переломи одного ребра. При пере­ломах ребер зі зміщенням можуть ушкоджуватися м'язи, судини, плевра й легені. Переломи нижніх ребер можуть поєднуватися з ушкодженням органів черевної порожнини, насамперед печінки й селезінки.

При поодиноких переломах потерпілий скаржиться на силь­ний біль у місці перелому, що посилюється при кашлі, диханні й зміні положення тіла. При пальпації проявляється локальна бо­лісність, іноді патологічна рухомість уламків і хрускіт у місці пе­релому. Віддалене від перелому натискування на ушкоджене ребро посилює біль. При множинних переломах стан хворих важ­кий, при пальпації виразно проявляється патологічна рухомість кісткових уламків і крепітація в ділянці перелому. Нерідко наявні симптоми ушкодження легень і плеври, пневмотораксу, гемоторак­су, а також повітря під шкірою над місцем перелому (підшкірна емфізема).

Перша медична допомога. Дати потерпілому знеболювальні речовини, туго забинтувати (фіксуюча пов'язка, що накладається у момент максимального видиху) широким бинтом, рушником або іншим матеріалом та направити до лікувального закладу у напівсидячому положенні.

Переломи ключиці є найпоширенішими як у дітей, так і в дорослих (4—16% усіх переломів). У дітей бувають неповні, піднадкісничні переломи ключиці, у дорослих — багатоосколкові переломи з ушкодженням судинно-нервового пучка, іноді з по­рушенням цілості шкіри (відкриті переломи). Діагноз ставлять на підставі деформації в ділянці ушкодженої ключиці, локальної болісності, порушень активних рухів у плечовому поясі.

Перша медична допомогаполягає в накладанні пов'язки типу Дезо або підвішуванні руки на косинку. Такі потерпілі можуть самі добратися до лікувального закладу.

Переломи лопатки характеризуються болісністю в ділянці перелому, що збільшується під час рухів рукою. Виникає також припухлість, крововилив на місці перелому. Плече спущене внаслідок болісності, рухи кінцівки обмежені.

При наданні першої медичної допомогипотрібно дати потер­пілому знеболювальні препарати, накласти здавлювальну хрестоподібну пов'язку на грудну клітку і транспортувати до лікуваль­ного закладу на ношах у напівсидячому положенні.


7247155578538124.html
7247188569016049.html

7247155578538124.html
7247188569016049.html
    PR.RU™