Загальні положення

Сучасні умови господарювання, прискорення змін та усклад­нення зовнішнього середовища, в якому функціонує організація, високий ступінь невизначеності розвитку подій зумовлюють значення ефектив­ного управління конфліктами, що виникають на підприємстві.

Діяльність вітчизняних і закордонних організацій свідчить про необхідність формування компетенцій, знань і навичок у галузі конфліктології управління, діагностики, профілактики і прогнозування конфліктів. З розвитком ринкових умов і впровадженням конкурентних відносин в Україні ці питання набувають усе більшої значимості, оскільки конкуренція являє собою варіант конфліктної ситуації, яка при визначених умовах переростає у конфлікт. Тому на етапі реформування національної вищої освіти набуває практичного значення питання впровадження конфліктології в систему підготовки кадрів різноманітних галузей виробництва. Ця навчальна дисципліна є логічним продовженням дисциплін управлінського циклу: «Менеджмент», «Виробничий менеджмент», «Управління персоналом», «Психологія» і тощо. Завдання конфліктології – не тільки пізнавально-теоретичні, а суто практичні: допомогти людям зрозуміти, що робити у конфліктній ситуації. Уникнути конфліктів та їхніх наслідків неможливо, тому й постала потреба ознайомитись з їхньою суттю, динамікою, досвідом вирішення, прогнозування та запобігання.

Метою навчальної дисципліни є формування системи знань про природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх вирішенні, вироблення вмінь контролювати конфліктну ситуацію.

Об'єктом вивчення конфліктології є всі види конфліктів.

Предметом конфліктології є поведінка особи або групи, яка призводить до конфліктів, а також до взаємовідносини людей у процесі вирішення конфліктів.

Основними компетенціями, що формує дисципліна «Конфлікто-логія» є :

здатність опиратися на основні парадигми конфліктологічної науки в професійній діяльності з управління конфліктами;

здатність до обґрунтовування вибору принципів та методів конфліктології при веденні професійної діяльності з діагностики та управління конфліктами на підприємстві;



здатність до використання різноманітних методів управлінських рішень при розгляданні професійних питань та розв’язанні конфліктів;

здатність до впливу на найбільш вагомі фактори впливу на конфліктні ситуації;

спроможність здійснювати діагностику конфлікту і аналізувати конфлікт з визначення основних конфліктологічних понять;

здатність до організовування розроблення моделі конфлікту;

здатність до організовування розроблення карти конфлікту;

здатність до розробки ефективної системи організаційного попередження, прогнозування і профілактики конфліктів в організаціях;

спроможність до застосування різноманітних методів управління конфліктами в конкретних виробничих умовах.

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:

розвиток конфліктологічних ідей за час існування людства;

закономірності, функції, принципи та методи конфліктології;

елементи внутрішнього та зовнішнього впливу на конфліктні

ситуації;

основи динаміки процесу розвитку конфліктів;

теорії механізмів виникнення конфліктів;

методи діагностики та аналізу конфліктів;

прийоми і методи профілактики конфліктів в організаціях;

специфіку форм прояву управлінських конфліктів;

методи та засоби забезпечення ефективного управління конфліктами.

По закінченню вивчення дисципліни студенти повинні вміти:

розробляти ефективну систему організаційного попередження, прогнозування і профілактики конфліктів в організаціях;

діагностувати і аналізувати конфлікт з визначення основних конфліктологічних понять;

правильно застосовувати різноманітні методи управління конфліктами в конкретних виробничих умовах;

реалізовувати основні функції і принципи управління конфліктами;

застосовувати адекватні моделі поведінки особистості в конфліктній взаємодії за ситуаційним підходом.

При вивченні навчальної дисципліни основу складають лекційні завдання, які проводяться у період установчої сесії; розв'язання практичних та ситуаційних завдань у період проведення екзаменаційної сесії; самостійна робота студента над рекомендаційною літературою конспектами лекцій та виконання контрольної роботи.

Контрольна робота з навчальної дисципліни є важливою формою контролю за роботою студента заочної форми навчання і оцінювання його знань, яка дозволяє систематизувати теоретичні знання з основних питань навчальної дисципліни, перевірити здібності його на практиці, використовувати набуті знання та навички для правильного розв'язання практичних задач з діагностики та управління конфліктами на підприємстві.

Виконанню контрольної роботи передує вивчення теоретичного матеріалу, рекомендованої літератури, інструктивних та нормативних матеріалів з конфліктології.

Контрольна робота складається з теоретичної частини і розв'язання ситуаційних завдань з навчальної дисципліни.

Теоретична частина роботи містить поглиблене викладання сутності двох питань відповідного варіанта і повинна базуватись на матеріалі підприємства або організації, де працює студент чи на власному досвіді.

У теоретичній частині слід стисло (5-7 стор. на кожне питання) відобразити сутність і зміст досліджуваних питань.

Варіант теоретичного питання конкретної роботи відповідає останній цифрі номера залікової книжки студента. Наприклад, остання цифра залікової книжки 5, тоді номер теоретичних питань буде відповідно 5,15 або 25 (на вибір студента).

Практична частина конкретної роботи складається з розв'язання ситуаційних завдань.

Варіантів у практичній частині немає, але передбачається застосування особистих творчих та креативних думок, ситуаційного підходу та власної точки зору на конкретну конфліктну ситуацію.

Завдання в одній академічній групі не дублюються.

Роботи, виконані не за своїм варіантом, не зараховуються.

Теми теоретичної частини наведені далі:

1. Сутність понять «конфлікт», «конфліктна ситуація», «спірна ситуація».

2. Особливості розвитку конфліктів в організаціях машинобудування, торгівлі, транспорту, будівництва, малого бізнесу або інших галузей економіки вашого регіону.

3. Конфлікти в освіті.

4. Трудові конфлікти в організаціях малого бізнесу.

5. Причини й умови виникнення конфліктів, їхнє попередження.

6. Соціальна відповідальність влади, бізнесу й особистості.

7. Корпоративні конфлікти в сучасній Україні.

8. Види конфліктів.

9. Ділова етика й етикет у попередженні й вирішенні конфліктів.

10. Соціальні конфлікти й практика їхнього вирішення.

11. Політичні конфлікти в житті соціуму.

12. Якість менеджменту в організації як умова попередження конфліктів.

13. Особливості трансактоного аналізу в конфліктології.

14. Особливості картографічного аналізу в конфліктології.

15. Стратегія попередження конфліктів в організації і її реалізації.

16. Управління конфліктами на підприємстві.

17. Міжособистісні стилі поведінки в конфліктах: теорія й практика на прикладі організації.

18. Конфлікти в управлінні персоналом на прикладі організації.

19. Компетентна оцінка результатів діяльності як умова попередження конфліктів в організації.

20. Нормативні механізми вирішення конфліктів і їхнє практичне застосування в організаціях малого бізнесу.

21. Позитивна конструктивна критика як спосіб управління конфліктами.

22. Практика прийняття рішень з управління конфліктами в організації.

23. Діагностика конфліктів, способи аналізу й оцінки ситуації, застосовувані в організаціях.

24. Методи структурування конфліктів в організації.

25. Структурні елементи конфлікту. Модель конфлікту

26. Позитивна поведінка в діловому спілкуванні працівників.

27. Ефективні комунікації в конфлікті на матеріалах організації.

28. Практика ведення переговорів на прикладі організації.

29. Вирішення конфліктів в умовах антикризового управління.

30. Методи управління конфліктами

Методичні рекомендації для виконання ситуаційних завдань з навчальної дисципліни „Конфліктологія”

Процес конфлікту складається з багатьох структурних елементів, які взаємопов'язані і відіграють визначені ролі. Структурну модель конфліктуслід представити у вигляді схеми (рис. 1).


Рис. 1. Структурна модель конфлікту

Визначення основних структурних елементів конфлікту:

сторони конфлікту – це суб'єкти соціальної взаємодії, які перебувають у стані конфлікту або ж явно підтримують конфліктуючих;

предмет конфлікту – це те, через що виникає конфлікт;

образ конфліктної ситуації – це відображення предмету конфлікту у свідомості суб'єкта конфліктної взаємодії;

мотиви конфлікту – це внутрішні спонукальні сили, які підштовхують суб'єктів соціальної взаємодії до конфлікту (вони виступають у формі потреб, інтересів, мету, ідеалів, переконань);

позиції конфліктуючих сторін – це те, про що вони заявляють один одному у ході конфлікту, або їх дії, виражені в конкретних формах протистояння.

Залежність виникнення конфлікту від його складових показників наведено у табл. 1.

Таблиця 1


7245899141702194.html
7245942678256751.html

7245899141702194.html
7245942678256751.html
    PR.RU™